Відкриття Меморіальної дошки
22 жовтня, в день річниці з дня смерті Івана Семеновича Дробного у Золотоніській ЗОШ №6 відбулося відкриття Меморіальної дошки. Біля школи, яка вже понад 2 століття дає дітям знання зібралися численні гості, учні, вчителі. Всі вони прийшли вшанувати пам’ять Івана Семеновича Дробного – вчителя, відмінника народної освіти, поета, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературно-публіцистичної премії «Берег надії» ім.В.Симоненка та районної краєзнавчої премії ім.М.Пономаренка, почесного громадянина м.Золотоноша. Право відкрити Меморіальну дошку було надано донькам поета Світлані та Олесі, які у своєму виступі тепло згадували батька, дякували за увагу до його пам’яті. Така ж щира повага до цієї скромної людини, талановитого поета звучала у виступах директора школи Пузєєва О.О., заступника міського голови Ніщенко М.Е., завідуючої міським відділом освіти Строкань О.М.
Колеги по перу з обласної організації Національної спілки письменників України Поліщук В.Т., Коваленко В.М., Тараненко Л.В. згадували моменти спілкування з Іваном Семеновичем, його роботу з популяризації української книги та мови. Колишній учень школи, член Національної спілки краєзнавців України В.Г. Побиванець визнав, що почав займатися літературною діяльністю з легкої руки свого талановитого учителя. Він подякував випускнику школи Дмитру Григоровичу Салу за благодійну допомогу при виготовленні Меморіальної дошки.
Освятив її клірік Красногірського монастиря отець Сергій, який звернувся до присутніх зі словами благословення.
Урочистості продовжилися в приміщенні школи, де вчителі української мови та літератури Максименко Н.В., Фортуна Л.О., Грекало Т.І., Кушніренко Т.Г., Степанюк В.І. підготували літературні виступи учнів, які читали поезії І.С. Дробного. Гості були вражені численними музейними кімнатами школи, її гостинністю, домашнім затишком і теплом.
Пам’яті поета-земляка був присвячений вірш, написаний молодою вчителькою нашої школи Третяк В.М., який вперше прозвучав на батьківщині І.С.Дробного у с.Богуславець:
Відходять в вічність миті, день за дниною,
Ніхто не буде вічним на землі.
Ви показали, як прожить життя Людиною,
За це ми з вдячністю Вас згадуємо всі.
